Реклама в Коцюбинске
Селище Коцюбинське, як населений пункт виникло в 1900 році. В той час воно носило назву хутір Берковець. На хуторі був один двір, в якому проживало дві сім'ї лісових сторожів. Вони мали дві десятини (1,1га) землі. Хутір належав Києво-Подільському управлінню державного майна. Одна з легенд про походження назви хутора розповідає, що назва «Берковець» походить від слова «бірка» — дерев'яна посудина, в якій зберігали мед диких бджіл. Інший переказ вказує на те, що стара назва поселення походить від прізвища першого поселенця.
Ще одна версія про назву селища виходить з відомостей про те, що задовго до скасування кріпосного права в лісах під Києвом переховувалися біглі кріпаки, які жили в землянках і куренях. Звідси, можливо, пішла назва «Бігличі», яка згодом трансформувалася у «Біличі». Відомо також, що раніше в лісах навколо Києва було багато білок. Невиключена можливість, що саме цей факт послужив приводом для назви нашого селища «Біличі». Не випадково на сучасному гербі селища зображена білка, яка тримає в лапах соснову шишку.
У 1897 році розпочалося будівництво залізниці Київ — Ковель, яке завершилося в 1903 році. Одночасно навколо неї почалося будівництво селищ, сіл і полустанків. В 1903 році поблизу хутора Берковець був побудований залізничний полустанок, згодом перебудований на станцію Біличі. За 5 км від станції було розташоване село Біличі, яке виникло ще в 12-му ст. Тому можна вважати, що назва нової станції походить від назви цього села. Тепер воно знаходиться в межах Києво-Святошинського району столиці України.
Тут же, поблизу станції, була побудована шпалорізка, на якій виготовляли і покривали креналіном шпали для залізниці, використовуючи місцевий матеріал. Тепер на тому місці розташована меблева фабрика. Першими жителями хутора були німці — Гібнер, Вернер, Віцке, Рац, Шульц.
Вони оселилися в районі сучасного Гуманітарного ліцею. Згодом в районі нинішніх вулиць Фрунзе, 8-го Березня, Артема, оселились сім'ї українців — Рог, Маслюк, Ігнатенко, Фузик, Дратований, Старовойт, Утка.